Академічна доброчесність у новій реальності: децентралізація перевірок, правові ризики старих дисертацій та майбутнє судової практики

З 2024 року Україна перебуває у комплексній фазі трансформації системи академічної доброчесності. Закон України «Про академічну доброчесність» суттєво змінює ландшафт контролю за дисертаціями та науковими публікаціями, передаючи центральні повноваження з НАЗЯВО до закладів вищої освіти. Таке рішення має дві сторони: з одного боку — підвищення оперативності та адаптивності процесів до локальних контекстів, з іншого — загрозу загалом для єдиної правової практики та репутаційних ризиків для окремих науковців. Попередні роки відзначали заплутану правову ситуацію навколо академічного плагіату й відповідальності за нього. У матеріалі розглянемо, як ці зміни відбуватимуться в 2025–2026 роках, які юридичні колізії варто очікувати та які кроки варто зробити закладам освіти, науці та керуючим конфліктами.

Аналітичний вимір архітектури реформ та розподіл повноважень

Суть змін полягає у децентралізації розгляду скарг на академічний плагіат від НАЗЯВО до закладів освіти та відповідних наукових установ. Це базова тенденція переходу від централізованої моделі до локальних регуляторних процедур, адаптованих під специфіку освітніх програм та дисциплін. Аналіз законодавчої бази виявляє кілька ключових нюансів: по-перше, переходи повноважень щодо розгляду старих дисертацій (захищених до 2014 року) потребують чітких процедур та узгоджень з перехідними положеннями; по-друге, зростає роль закладів як основних суб'єктів, відповідальних за первинний розгляд та прийняття рішень; по-третє, з'являються нові юридичні ризики у разі відмови чи підтвердження плагіату, пов’язані з можливою судовою подальшою процедурою.

• Перехід повноважень та відповідальність за плагіат у старих справах.
• Правова природа переходу та можливі колізії з датами захисту.
• Роль НАЗЯВО після запуску закону 4742-IX і як змінюється ландшафт нагляду.
• Необхідність формалізації внутрішніх процедур закладів для відповідального управління кейсами.

Протиставлення позицій: НАЗЯВО проти закладів освіти

За останні роки між НАЗЯВО та університетами виникали суттєві конфлікти щодо легітимності перевірок та дій агентства щодо дисертацій, захищених до 2014 року. В 2025 році на практиці з'являються два протилежні вектори: з одного боку — відомство прагне зберегти єдину рамку та уникнути правових вакуумів, з іншого — заклади вимагають чітких критеріїв, процедур та передбачуваних наслідків для порушників на своїй території. Перші постанови Верховного суду у 2025 році показали, що судова практика розтягується між двома підходами: 3 червня 2025 року КАС ВС дійшов висновку, що перевірка фактів академічного плагіату може бути триваючим порушенням незалежно від дати захисту, тоді як 25 червня 2025 року інша колегія висловилася протилежно — НАЗЯВО не має повноважень перевіряти старі дисертації. Такі розбіжності створюють невизначеність і вказують на потребу системного законодавчого регулювання та узгодження між гілками влади.

• Аргументи НАЗЯВО: збереження єдиних стандартів якості та запобігання «млявої» практики з плагіатом.
• Аргументи закладів: локалізація механізмів, чітке визначення терміну «старі дисертації» та межі адміністративної відповідальності.
• Юридичні ризики та потенційні наслідки для репутації та кар'єри науковців.

Причинно-наслідкові зв'язки реформ: від законодавчої норми до практичних наслідків

Набрання чинності нових норм та модернізація системи атестації вищого навчального закладу створюють чіткий ланцюг причин і наслідків. По-перше, після прийняття закону про академічну доброчесність держава делегує частину контрольних функцій закладам освіти, що веде до зменшення централізованих затримок та підвищення оперативності рішень. По-друге, переходи до переходних положень 4742-IX породжують юридичні колізії щодо APPLY-правил до діючих справ за старими дисертаціями та відповідальності за їх вчинення до 2014 року. По-третє, судова практика зумовить формування прецедентів, які визначатимуть ступінь адміністративної відповідальності за академічний плагіат у різних контекстах.

• 6 місяців — максимальний строк розгляду проваджень ЗВО відповідно до статті 40 нового закону.
• Можливі наслідки — позбавлення наукового ступеня, анулювання пов’язаних надбавок, зняття з посади та обмеження на здобуття нових звань.
• Нормативно-правова суперечність щодо застосування перехідних положень до реальних справ на дату захисту.

Експертна реконструкція майбутнього: як адаптуватися до нових реалій

Перш за все заклади освіти мають розбудувати внутрішні процедури, що дозволять оперативно та прозоро розглядати випадки академічного порушення, зокрема плагіату. Зауважимо, що реформа не означає відсутність судових ризиків; радше вона накреслює новий режим відповідальності та взаємодії між НАЗЯВО, університетами та науковими установами. У цього процесу є практичні кроки: розробка єдиних алгоритмів дій у разі підозри на академічний плагіат, створення внутрішніх експертних комітетів, системи моніторингу та обміну інформацією між установами, а також підготовка персоналу до нових вимог. Експерт ESQUIRES Олександр Шкелебей підкреслює, що головне завдання — звести ризики до мінімуму за рахунок чіткого регламенту, відповідального управління та прозорої комунікації з науковою спільнотою.

• Розробити внутрішні регламенти та навчити персонал розпізнаванню академічного порушення на ранніх стадіях.
• Впровадити єдині критерії для оцінки плагіату та системи доказів для ухвалення рішень.
• Створити прозорі діалоги між закладами та науковими установами, з максимальною відкритістю процесів.

Нарешті, довгострокова перспектива залежить від вміння всіх зацікавлених сторін адаптуватися до нової архітектури доброчесності: від формального відділення відповідальності до створення культури безпеки наукової діяльності, де плагіат та фабрикація розглядатимуться як порушення, що впливає на репутацію та кар'єрний шлях.

У підсумку реформаторський курс має не лише зменшити ризики, але й підвищити якість досліджень, забезпечити справедливий розгляд порушень та створити передбачувану правову базу для майбутніх поколінь вчених. Це вимагає злагодженої роботи між закладами, науковими установами та законодавцем, а також готовності до постійного перегляду та уточнення процедур у залежності від практики та змін у міжнародних стандартах академічної доброчесності.

Практична імплементація: як закладам швидко адаптуватися

Щоб мінімізувати невизначеність та забезпечити справедливий розгляд порушень, потрібна чітка механіка дій на місцях: від внутрішніх регламентів до прозорої взаємодії з науковою спільнотою. Впровадження системи дозволяє швидше реагувати на випадки академічного порушення й уніфікувати підходи до різних дисциплін, зокрема для старих дисертацій, захищених до 2014 року.

Ключові кроки включають розробку єдиного алгоритму дій, формування експертних комітетів з чітким розподілом ролей, створення реєстрів доказів та системи обміну інформацією між закладами. Наприклад, дисциплінарна процедура може складатися з трьох стадій: попереднє розгляд, експертні висновки та ухвалення рішення закладом. Важливо визначити часові рамки: до 6 місяців — загальний строк розгляду проваджень. Такі кроки зменшують правові ризики та підвищують довіру до процесів.

Далі — прозорий обмін інформацією та міжвідомча взаємодія з відкритими поясненнями спільноти. Головний акцент — навчання персоналу та сталий моніторинг процесів перевірки доброчесності.

У підсумку інтеграція таких кроків зменшує ризики та підвищує довіру до системи доброчесності. Водночас потрібна постійна адаптація під різні дисципліни та прозора комунікація з науковою спільнотою.

Як змінилася структура відповідальності між закладами та НАЗЯВО?

Так, основна зміна полягає у децентралізації перевірок академічного плагіату: принципова відповідальність за попередній розгляд тепер лежить на закладах освіти та відповідних наукових установах. Це означає, що місцеві регуляторні органи мають встановлювати внутрішні процедури та забезпечувати збирання доказів. Водночас національне агентство зберігає нагляд за узгодженістю стандартів якості та відповідністю практик рамкам закону. Такі зміни вимагають чітких регламентів, єдиного трактування понять та прозорої процедури, щоб уникати правових вакуумів та зберегти довіру до системи доброчесності. Підсумок — відповідальність за дотримання норм тепер розподілена між закладами та національним регулятором, але ключові стандарти та колізії дат жалюються на судову практику та подальші правові рішення. Це підкреслює потребу у безперервному правовому регулюванні та гнучкій адаптації регламентів на місцях.

Як створити ефективні внутрішні регламенти перевірки плагіату?

Головним є розробка єдиного алгоритму дій, з чітким розподілом ролей: хто ініціює перевірку, хто збирає докази, хто ухвалює остаточне рішення, та як документи зберігаються. Важливий елемент — визначення набору доказів та вимог до їх достовірності, встановлення строків на кожну стадію (попереднє розглядання, експертні висновки, остаточне рішення). Такі регламенти зменшують варіативність між дисциплінами та підвищують прозорість процесів, що зміцнює довіру наукової спільноти та громадськості.

Які ризики чекають на науковців та як їх зменшити?

Найбільший ризик — втрати репутації та можливі санкції щодо наукового ступеня або професійного статусу. Щоб мінімізувати ризики, варто ретельно документувати кожен крок перевірки, забезпечити зворотний зв'язок та можливість апеляції, а також проводити регулярні тренінги з етичних стандартів та збирання доказів. Важливо також мати прозору комунікацію зі спільнотою: публічні пояснення, зручний доступ до регламентів, та можливість обговорення кейсів у відкритому доступі з дотриманням конфіденційності чутливих даних.

Як вирішуються справи за старими дисертаціями?

Справи за старими дисертаціями розглядаються на основі переходних положень закону, що вимагають чіткого визначення терміну "старі дисертації" та застосування відповідних процедур до них. Судова практика формує прецеденти щодо того, чи може НАЗЯВО або місцеві регулятори перевіряти матеріали за попередні роки. Такий підхід потребує узгодженості між гілками влади та розуміння меж застосування переходних норм. Важливим є створення єдиного механізму перегляду таких справ з прозорими критерімі та достовірними доказами.

Які практичні кроки для керівників закладів?

Керівники повинні ініціювати запровадження внутрішніх регламентів, сформувати експертні комітети та забезпечити навчання персоналу. Необхідно створити єдиний реєстр рішень, запровадити систему моніторингу та регулярного обміну практиками між закладами. Також важливо активно взаємодіяти з науковими установами для координації дій, забезпечити відкритість процесів та підтримати ініціативи з підвищення якості досліджень. Такі кроки допомагають зменшити часові витрати на розгляд справ та зберегти довіру до системи доброчесності.

Як забезпечити прозорість і довіру до процесів доброчесності?

Прозорість формується через публічність регламентів, доступність пояснень рішень та відкритий обмін практиками між закладами. Важливі кроки — створення відкритих довідників з прикладами кейсів (без розкриття персональних даних), публікація статистики розгляду справ та регулярні аудити процедур. Довіра також зростає через навчання та участь науковців у розробці регламентів, що забезпечує більш справедливий та послідовний підхід до порушень академічної доброчесності.